Дідух як прадавній символ Різдва
Дідух- справжній елемент обрядовості наших предків. Його в давнину виплітали переважно із колосків пшениці. Дідух — це зовсім не християнський символ. Він існував серед українців ще в дохристиянські часи. Тоді його називали "дух пращурів". З приходом християнства Дідуха почали обов'язково ставити на покутті у Святвечір, коли за святковим столом збиралася вся родина. Наші предки вірили, що в Дідух вселяються душі покійних, які приходять святкувати Різдво з живими членами сім'ї.
Святковий сніп залишався в оселі тиждень. Подекуди його навіть залишали до Водохреща (6 січня). Він був символом затишку, святкового настрою, святковості. Навіть часто в народі казали: "Дідух до хати – біда із хати". Після зимових свят Дідуха спалювали.
Напередодні Різдва вихованці гуртка з народознавства «Берегиня», який діє на базі Бершадського ліцею (керівник Полуйчак О.І.) опрацювали методику виготовлення Дідуха і виготовили його своїми руками. Вправно уклали пучки по сім колосків в кожному (цифра сім є символом сім’ї, семи поколінь та днів тижня). Всі пучки з’єднали та зібрали докупи. Сніп розділили на три «ноги», щоб він міг «стояти». В ході роботи вихованці прослухали інформацію про цей символ Різдва, його значення та символіку від керівника Ольги Полуйчак.
Дідух — традиційний символ українських першоджерел, він допомагає принести у родину небуденну радість, затишок, святковість.
