Готуємося до прийому дітей у перший клас

Умови прийому дітей до 1-х класів загальноосвітніх навчальних закладів на 2018 – 2019 н. р. не змінилися.

Відповідно до законів України  «Про освіту» та «Про загальну середню освіту» навчання у 1-му класі розпочинають діти, як правило, з 6 років. Зарахування дитини до 1 класу здійснюється без конкурсу. Батькам чи особам, які їх замінюють, слід подати такі документи:

  • заяву на ім’я директора;
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • медичну картку встановленого зразка.

Оскільки навчання учнів у 1-му класі здійснюється з урахуванням  особливостей фізичного, психічного розвитку дітей, їхніх вікових та індивідуальних можливостей, слід зазначити, що готовність до систематичного навчання визначається взаємопов’язаними компонентами: фізичною (станом здоров’я і фізичним розвитком дитини), інтелектуальною й особистісною готовністю.

Фізична готовність дитини до школи визначається медичними працівниками і фіксується у медичній картці. Особистісна готовність характеризує уміння дитини орієнтуватися в навколишньому світі, запас її знань, ставлення до школи, самостійність, її активність та ініціативу, розвиток потреби у спілкуванні, вміння встановити контакт з однолітками і дорослими. Інтелектуальна готовність дитини до школи передбачає розвиненість фонематичного слуху, зорового сприйняття, образних уявлень, таких психічних процесів, як сприйняття, увага, спостережливість, пам’ять, уява, а також розумовий і мовленнєвий розвиток.

Перша  вчителька

«Мої перші роки в школі запам’яталися як щасливе дитинство», – так написала нещодавно одна з одинадцятикласниць у своєму творі. Це, мабуть, є оцінка роботи її першої вчительки, та й в принципі і всього колективу початківців.Колективу, який докладає всіх зусиль, щоб школа стала другою домівкою для дітей, в якій кожен, без винятку, почувався б потрібним, любимим, зрозумілим, упевненим і успішним.

Пугач Світлана Миколаївна

40685210_261634584468284_9054252223491473408_nВчитель вищої  кваліфікаційної категорії, двічі була переможцем районного етапу конкурсу «Вчитель року»,  має звання старший вчитель. Педагогічний стаж більше 20 років. У 1995 році з відзнакою закінчила Вінницький державний педагогічний інститут за спеціальністю вчитель початкових класів, практичний психолог. З чоловіком виховують двох діток.

  «Для мене клас – це сім ’я, де панують радість та інтелектуальна насолода, а професія вчителя – нескінченна  творчість і мистецтво",– так   визначили своє педагогічне кредо Світлана Миколаївна.

Вчити дітей вона мріяла ще з шкільної парти.

З роками коло інтересів визначилось чітко – педагогіка. І ось, 22 роки тому Світлана Миколаївна прийшла у нашу школу. Юна, симпатична, тендітна і лагідна, вона відзначилась не тільки милою сонячною усмішкою, а й закоханістю у свою працю та солідним багажем знань з психології, мето­дики, педагогіки. Її полюбили одразу всі: діти, колеги, батьки вихованців. Нині її перші випускники вже  давно закічили ВУЗи, проте ні вони, ні її  восьмикласники не забувають уроків добра, милосердя і людяності, що дала їм їхня вчителька.

«Світлана Миколаївна показала нам шлях до знань, зробила його цікавим і захоплюючим. Вона любила нас не абстрактних, а конкретних. Не за добрі вчинки і відмінні оцінки, а за те, що ми її діти!» – так говорять про свою першу вчительку її вихованці.

«Я люблю дітей. Вірю у їх добро і любов як найбільші людські цінності. Вони стоять вище нас, дорослих, тому що відвертіші і безпосередніші. Їх серце не вражене злобою, заздрістю, недоброзичливістю. Мені завжди хочеться захистити їх від невиправданих кривд», – так формулює вчителька одну із аксіом своєї праці.

Педагог не має права працювати погано. Адже від його вміння і мудрості залежить здоров’я дитини, розум, характер, та й, з рештою, її щастя – переконана Світлана Миколаївна.

Хоча її педагогічна майстерність вчительки формується під впливом ще й таких педагогів-гуманістів як Ш.А.Амонашвілі, В.О.Сухомлинський, С.Н. Лисенкова, Світлана Миколаївна завжди намагається йти власною стежиною, знаходить нестандартні вирішення будь – якої проблеми. Вона опанувала сучасні інтерактивні методи навчання, вдало використовує інформаційно – комунікаційні технології освіти. Її сьогоднішні вихованці – учасники і призери різних шкільних та районних конкурсів.

Лавренюк Галина Михайлівна

2Вчитель вищої кваліфікаційної категорії, з педагогічним званням старший вчитель, педагогічний стаж більше 30 років, в даній школі з 1994 року. На вчительській ниві працюють і її чоловік та старший син, менший -закінчив технічний вуз і працює у м. Вінниці.

Вона любить школу і дітей; знає методи і технології навчання; вміє пояснити, навчити.

Галина Михайлівна – особистість неординарна. Учні з нетерпінням чекають зустрічей з улюбленою вчителькою. Кожний її урок – це відкриття нового, цікавого, неповторного. Її вихованці вчаться не тільки рахувати, читати і писати. Вона вчить їх бути людьми з широким розумінням своїх громадських обов’язків, з незалежним широко розвиненим розумом. 

Набираючи щораз своїх нових першокласників, класовод розпочинає роботу з навчання дітей організації праці і відповідальності за неї. Це є запорукою того, що її вихованці працюють швидко і зосереджено, дотримуються режиму навчальної діяльності.

Серйозну увагу педагог приділяє формуванню загальномовленнєвих умінь. Вона вчить дітей зосереджено слухати і виділяти головне у змісті почутого, правильно ставити запитання. На уроках Галини Михайлівни діти відповідають завжди чітко і послідовно, міркують взаємозв’язними судженнями.

  Талант педагога ще й у тому, що вчителька ефективність своєї роботи оцінює не стільки за обсягом знань, умінь і навичок, які набула дитина,а й за участю самої дитини у здобутті цих знань. На кожному уроці вона прагне створити атмосферу комфорту і співпраці, за якої навчальна діяльність перетворюється у радісний, цікавий, натхненний процес.

  Педагогічний досвід Галини Михайлівни новий, багатоаспектний. Це  вчителька з педагогічним мисленням гуманіста, яка бачить шкільне життя у всій його складності, розуміє характер дітей, уміє втілити загальні ідеї навчання і виховання в житті.Тому не випадково її вихованці не тільки добре засвоюють навчальну програму, а й завойовують призові місця на олімпіадах, змаганнях, конкурсах.

Шевчук Оксана Петрівна

3Вчитель вищої кваліфікаційної категорії,стаж педагогічної роботи – 24 роки, з них – 22 у даній школі.   Оксана Петрівна – вчитель-гуманіст. В її розумінні філософія особистісного навчання і виховання має базуватися на трьох складових: людяності, доброті, та успіхові. «Дитина потребує передусім любові. Вона має відчувати себе потрібною і зрозумілою. Особистість формується у ранньому дитинстві, тому молодший школяр – це повноцінна особистість», – стверджує педагог. І це не просто слова.  Це – суть всієї її роботи.

Спираючись на багатолітній досвід гуманної педагогіки, вчителька формує творчу особистість, освічену, здатну до самореалізації та самовдосконалення.

«Кожна дитина талановита. І потрібно лише побачити цей талант, відкрити і розвинути», – переконана Оксана Петрівна. А для цього вчителька створює на уроках такі умови, коли школяр не боїться висловити своє міркування, не боїться помилитись. До кожного з них вона намагається знайти свій підхід, свої форми роботи; кожного прагне не тільки навчити, але й спроектувати на добро. Дух доброти та гуманності, що панує на уроці, діти переносять на стосунки між собою, товаришами по школі та дорослими людьми.

За роки роботи Оксана Петрівна виробила свій власний стиль, для якого характерна, перш за все, щира непідробна любов до дітей, турбота про їх всебічний розвиток, творче мислення і високий моральний дух.

Усвідомлюючи, що у початковій школі, де дитина ще не вміє перемагати труднощі, де невдача приносить справжнє горе, вона добре навчається лише за умови, коли переживає хоча б невеличкий успіх. Тож з перших днів навчання у школі вчителька намагається створити ситуацію успіху, підбадьорити дитину, похвалити навіть за незначний крок вперед. При цьому вона об’єктивно оцінює роботу кожного учня, порівнює досягнуті результати з його попередніми, але не з результатами більш здібного.

Виробити в кожної дитини віру в себе, в свої можливості педагогу допомагають активні та інтерактивні методи роботи. Проблема, над якою вона працює, – «Формування навичок читання». Все це допомагає її вихованцям ставитись до навчання як до серйозної відповідальної і наполегливої праці, вчить їх правил співпраці спочатку у класі, а потім у суспільстві.Кожному її урокові передує серйозна підготовка до нього. Оксана Петрівна завжди продумує структуру уроку, глибоко осмислює навчальний матеріал, виділяє в ньому головне, що допомагає її вихованцям осмислити і творчо засвоїти тему уроку. Завдання, які пропонує вчителька, вимагають від учнів напруження розумових сил, доказовості суджень і логічного мислення. Відмінною рисою стилю її роботи є чітка спрямованість усієї діяльності на досягнення високого кінцевого результату. І діти в цьому її ніколи не підводять. А їх батьки цінують працю педагога.

Ось такими є педагоги, які з першого вересня навчатимуть, шановні батьки, ваших діток у першому класі. Звичайно, вони різні і за віком, і за характером. Але є і те, що їх об'єднує. Це їх оптимістичне світосприйняття, їх закоханість у справу та непохитна віра у кожну дитину, в її щасливе майбутнє. Нехай же кожен малюк знайде у них ту рідну людину, яка любитиме його не менше ніж ви, яка разом із знаннями дасть йому часточку свого серця, свою віру у нього, дасть ті орієнтири, які зроблять його успішним у непростому сьогоденні і щасливим у майбутньому.

Я  хочу, я можу, я буду добре вчитися

    Початок шкільного навчання — це час великих надій і великих розчарувань, перших життєвих перемог і перших життєвих поразок. Саме у першому класі і діти, і батьки складають свій перший іспит, який може визначити всю подальшу долю дитини — адже поганий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач. Тому дитина, потроху звикаючи до поразок, формує в собі невдаху, який не здатний активно протистояти життєвим труднощам.  Прискорення темпу життя, науково-технічний прогрес, соціальні зміни збільшують тягар вимог до маленької людини, що тільки починає свій життєвий шлях. І далеко не кожен малюк виявляється здатним цей тягар підняти.

       Проблема шкільної готовності стає однією з найскладніших у роботі вчителів початкової школи.Що ж це таке — шкільна готовність, точніше — шкільна зрілість.  Традиційно виділяються три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний. Під інтелектуальною зрілістю розуміється диференційоване сприйняття, що містить виокремлення фігури із тіла, концентрацію уваги; аналітичне мислення, що виражається у здатності осягнення основних зв'язків між явищами; можливість логічного запам’ятовування, уміння відтворювати зразок, а також розвиток тонких рухів руки і сенсомоторна координація.  Емоційна зрілість в основному розуміється як зменшення імпульсивних реакцій і можливість довгий час виконувати не надто привабливі завдання.              Соціальна зрілість — це потреба дитини у спілкуванні з однолітками і вміння підпорядковувати свою поведінку законам дитячих груп, а також виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання. Отже, шкільна готовність не є чимось надзвичайно складним, урешті-решт, це лише сума певних умінь і навичок, які розвиваються за допомогою спеціальних тренувань. У більшості випадків досягнення шкільної готовності майже цілком залежить від дошкільної підготовки. Зрештою, недостатня шкільна готовність не є чимось фатальним, вона може бути достатньо ефективно скоригованою за перші місяці навчання. Але для цього педагоги повинні точно знати, у чому суть утруднень дитини і яким чином їй можна допомогти.

Класні керівники четвертих класів

Коментуйте

Ваш email Не буде опубліковано!

*