Життя іде…
Іде і не вертає…
Ніхто його не може зупинить.
Минає рік, і другий рік минає …Життя!
Ти зупинись на мить!..
Та ні, його вже не зупинити і не повернути минуле. Все іде, все змінюється, все забувається…Кажуть, письменник живе в книгах, художник – у картинах, скульптор – у скульптурах, а педагог – у справах і думках учнів. До вчителя ідуть з болем і радощами, черпають сили для підкорення нових висот, бо він зазирає в минуле, живе в сьогоденні, прокладає місток у майбутнє. Працювати вчителем – Божий дар.
Сьогодні педагогічний та учнівський колективи провели на заслужений відпочинок педагога вищої категорі, учителя інформатики Василя Яковича Поплавського.
Недоспані ночі, переживання, радісні і сумні моменти! Більшу частину свого життя він присвятив школі. І все це через учнів, яким хотілося дати найкраще: знання, вміння, навички. А головне – виховати добру людину. І не раз доводилося бути не тільки вимогливим учителем, але й другим батьком, мудрим порадником, щирим другом.
Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія вчителя, бо – це довірена особа суспільства, якій довіряють найцінніше, найдорожче, найсвятіше – дітей, свою радість і майбутнє. Перед ним стоїть найголовніше завдання життя – бути людиною, стати взірцем для наслідування , не загубити вогник щирості і доброти, перелити ці якості в серця своїх вихованців.
Щиро дякуємо Вам, Василю Яковичу, за плідну і невтомну працю, бажаємо міцного здоров’я, миру та злагоди у домі. Пройденим Вами шляхом можна пишатися. Бажаємо Вам довгих років життя, міцного здоров'я та не втрачати завзяття, з яким Ви завжди беретесь до роботи. Ви й надалі залишаєтесь нашим бажаним гостем, авторитетним вчителем, мудрим порадником!